Ігор Померанцев. "Винарні", одна з двох обкладинок, 2011 рік
Найперше – я хочу подякувати шанованому сайту «Літакцент» за неймовірну увагу до моєї скромної праці, адже корпоративна етика (а ми із «літакцентівцями» працюємо в одній установі) нібито трактує як беззастережне правило підтримувати, але не рекламувати намагання своїх співробітників. А тут ми бачимо високий зразок не те що критичного – розгромного допису у блозі сайту. Адже такого жанру рецензії завжди спрацьовують як найкраща реклама для будь-якого видання. Скільки років ми знайомі, скільки переговорили-перепили, аж ось нарешті це сталось!
Звісно, я не може не висловити захвату надзвичайною ґречністю пана Юрія, який у одному рядкові висловив аж дві чутливі похвали. По-перше, мені як випусковому редакторові книжки Юрія Андруховича «Лексикон інтимних міст», по-друге, як мамі, адже дизайнером і «Лексикону», і «Винарень» (стосовно дизайну якого пан Юрій вжив таке: «яка з огляду дизайну вартує найвищих оцінок») є мій син, Антон Клочко. Яка матір від такого компліменту не буде щаслива?!
Однак я хочу висловити і маленький докір шановному «Літакцент»у (керманичу якого, панові Володимиру Панченко, я особисто подарувала «Винарні» на нещодавній ювілей), і панові Юрію, який у полемічному запалі дещо забув, а працівники сайту чомусь не перевірили. Не стосовно мене – Боже збав! Адже я й сподівалась, що хтось дуже компетентний у тонкощах перекладу (от лише не пригодую, а Вікіпедія відповіді не дає, чи перекладав щось Юрій Винничук з російської) не лише вкаже мені на галицизми, русизми, та інші провіціоналізми (адже от у цьому-то пан Юрій і є саме таким знавцем, чи не так?), на одруки, неправильну діакритику й некоректні синоніми, але й дасть фахові, серйозні поради стосовно відповідності поетики автора. Адже у «Винарнях» переклади поезій, як-не-як, а складають усю третю частину книжки, та й у прозових вони зустрічаються нерідко. Цього не сталось, на превеликий жаль – не знаю, з якої причини. Можу лише висловити обережне припущення, що пана Юрія передовсім цікавить переклад і редагування прози, у якому він з’їв-таки усіх-усіх собак? А «літакцентівці»? Певне, також про поезію їм не йшлося.
Дуже обережно хочу запитати у пана Юрія стосовно того, чому, знаючи той обурливий факт, що я приписала собі переклади Олександра Бойченка, натомість «спихнула» на його ім’я усілякий « мій непотріб», він дозволив собі вказати кілька словосполучень саме з перекладу п. Бойченка, а саме – із «Баскського собаки»?
Також я хочу його спитати, чи знає він, що факт «переплутаних» перекладів як «свідомої помилки» був проговорений нами з Сашком та автором на презентації «Винарень» у Чернівцях, 04 вересня минулого року, у присутності більш ніж 200 гостей фінальної презентації минулорічного фестивалю? Без кулаків і мордобою, між іншим, обійшлося, а при реготі й чаркуванні усієї чималенької компанії? Включно з членами родин, відомими не лише українськими письменниками та іноземними гостями, що підтверджено численними фото.
І ще обережніше я хочу спитати пана Юрія, чи знає він щось про історію цієї книжки? А саме про те, що кожен переклад (як мій так й інших перекладачів, та і дизайн, і верстка) був узгоджений з паном Ігорем Померанцевим? Що він сам обговорював письмово введення отих самих, вказаних «ізмів», саме тому, що знає українську і має свій погляд на принципи перекладу його творів? Ні? Ви безпосередньо до нього, пана Ігора, перед тим, як видрукувати пасаж « хоча в автора всюди нормальна літературна мова без провінціоналізмів, а понадто галицизмів. На завершення можна висловити лише глибоке співчуття автору і видавництву» – не звертались? На його блог на сайті «Радіо Свобода» із вказанням мейлу? На сторінку у ФБ, де він пише про презентації книжки – не заходили? То, може, Ви звертались безпосередньо до видавця, щоб взнати його думку і те, чому ж не було у виданні коректора, бо ж і у вказаному як блискучий «Лексиконі» його також не було? Ні? Не звернулись Ви чомусь і до мене, коли ми усі (команда фестивалю Meridian Czernowitz, Юрій Андрухович, Ви з дружиною, я, купа журналістів) так чудесно смакували шампанським після київської презентації «Лексикону інтимних міст» у листопаді минулого року, коли і «Винарні» в руках Ви вже мали.
Дивно, адже перед тим, як публікувати такий емоційний допис у блозі, варто звіряти усі факти… Окрім звернутись до мене за роз’ясненнями (ну не були Ви тоді такий хмільний, щоб не пам’ятати мене, а як були, то є ж у кого спитати), можна було подати фразу, речення або й абзац обуреного О.Бойченка, у якого я забрала третину книжки.
До слова, було б не зле, вказати і сторінки, з яких Ви повитягали усі приклади, адже не менш прискіпливий читач захоче звірити їх із текстом оригіналу. Тим більше, що в Україні існує й російський варіант книжки. Під назвою «Винные лавки», який вийшов роком раніше українського саме для того, щоб усі бажаючі могли подивитись, як такий непростий (не погоджусь от з Вами, що то – нормальна літературна мова, та й автор не погоджується) текст може бути перекладений.
Питань є ще чимало, але перейдемо до конкретних пропозицій.
Для того, щоби шанований пан Юрій Винничук набув-таки практики перекладу когось із сучасних (живих) російських авторів, пропоную долучитись до перекладів книжки, яку ми готуємо разом з п. Ігорем, а саме – «Радіощоденник письменника». Там є відповідний розділ «Блогер», прошу переглянути тексти на http://www.svobodanews.ru/author/116.html, щоби Ви, пане Юрію, обрали те, у чому побачите якнайбільше нормальної літературної мови, і що Вам буде найкомфортніше перекладати.
А шановані редакторів «Літакценту» як поважних колег, які мають неабиякий досвід і книжкових проектів, запрошую до практики літредагування і випускового редагування того ж таки видання. Адже у ньому йдеться і про журналістську, і про письменницьку етику, є переклади поезій, есеїв, прози, різноманітних читацьких моментів кількома мовами – хіба не цікаво? Тим більше, що у цьому випадку книжка не увійде до списків «літакцентівської» премії, але якийсь нестандартний піар ми придумаємо. Частину перекладених текстів можна глянути у цьому журналі, на сторінці “переклади”.
Бо ж ви не збираєтесь тепер практикуватись у цькуванні, чи, іншими словами «навішуванні усіх собак», правда? А мені таке-от здалось, особливо у контексті останніх результатів вашої премії…
З новим роком, панове! З новими тенденціями!